Автори / Стронґовський / Набиті травою сніговики та Вінні-Пухи (Літературний вечір Сронґовського та Дмитра Лазуткіна в Дніпропетровську)

Минулої суботи мені довелося споглядати диво: напхана людьми кав’ярня півтори години тихесенько слухала вірші. Ні, попутно сьорбаючи, ясна річ, коньяки, кави та коктейлі, але сьорбаючи із дивовижним відстороненням та неуважністю, бо ж вся увага була прикута до Іллі Стронґовського та Дмитра Лазуткіна, які презентували того вечора Дніпропетровську свої збірки — «Глибоковроті» та «набиті травою священні корови» відповідно.

До них вже міцно приклеїли ярлик «двотисячники». Не знаю, як самих хлопців, а мене особисто дещо дратує манера української літературної спільноти охайненько розфасовувати поетів по десятиріччям. Безперечно, в порівнянні з поетами, що здобули популярність у дев’яностих, митці нового тисячоліття отримали напрочуд придатне до вимови назвисько, і цьому треба радіти, але все ж… Вони не двотисячники.

Їхнє дитинство припало на ще цілком радянські вісімдесяті. Ностальгійне ескімо, й черги за всім на світі (тобто просто за яйцями-маслом-ковбасою), в яких не на життя, а на смерть «інваліди билися з ветеранами розмахуючи папірцями», й портрети полум’яного та суворого дєдушкі Лєніна в класах (на тих самих місцях, де потім повиснуть портрети канонічно набурмосеного Шевченка) — все це для них реальність, спогади, приватне минуле, а не перекази батьків і старших братів. Їхні перші мультики малював не Дісней, в них голосом Ії Саввиної злякано пищить «пятачок що ніяк не може ні погладшати ні постаріти ані позбутися комплексу меншовартості перед ведмедиком якому все краще і краще…»

Їхнє перше кохання живе в дев’яностих; статеве дозрівання співпало для них із сексуальною революцією, а це завжди дає соковиті плоди. «зривав з тебе одяг мов пелюстки. любиш». Сміливість, анархія, зневага до канону. Їхніх дев’яностих в них, певно, куди більше, ніж їхніх вісімдесятих.

В двохтисячних роках опинилися вже зрілі, уважні, талановиті митці, здатні півтори години тримати публіку не епатажем, не перформенсом, не скандально-сальними сюжетами й заграванням з межею — просто віршами, в яких вивертається від болю душа і вивертаються від сміху нутрощі, з яких можна дізнатися про радісних гетеросексуальних сніговиків і чесних лесбійок, в яких можна почути надривні питання життєвої ваги… «хто спиздив крейду?», наприклад (а хто вже зрадів і подумав, що це я так тонко висміюю пустопорожність сучасної поезії, то той ретроград нехай прочитає вірш Дмитра Лазуткіна «Прихід осені» й доведе мені, що питання не надривне і не важливе… хе-хе…)

Я слухала їх півтори години разом з усіма. А коли пробив час автографів та сяйливих посмішок, дарованих прихильникам і прихильницям, я зрозуміла, що впевнена: вони ніякі не двотисячники. Вони — майбутні двітисячіп’ятдесятники, а може, й двітисячістоп’ятдесятники. А може, й тритисячники… Хто його зна, як повернеться. Рукописи ж — вони не горять…

P. S. Без перформенса все ж таки не обійшлося. В такому-то скупченні талантів… Присутній на вечорі відомий художник Тимофій Строганов так перейнявся нестримною поетичною енергією, що взяв та й намалював прямо тут три прекрасні мініатюри, на яких цей і без того кльовий поетичний вечір триватиме тепер вічно… А нахабні організатори взяли та й негайно виставили малюнки на акукціон — так, між поезією та поезією… А я взяла та й несподівано придбала одну на добру згадку, втративши таким чином аукціонно-колекційну цноту :) А ще дві чекають на свого господаря прямо на сайті, тож не соромтеся. Нехай поезія і з вами пребуде вічно, ги…

Вікторія Наріжна, спеціально для Арт-Вертепу

Фото люб’язно надані Мартою

Додав Art-Vertep 21 лютого 2007

Про автора

Народився 25 травня 1982 року в м. Житомирі. Студент Житомирського державного педуніверу, очікується диплом редактора освітніх видань.